Новий інтернет

Моє перше знайомство зі світом інтернету відбулось в 2002 році. Саме тоді в нашому вузлі зв’язку "Укртелеком" встановив публічний пункт доступу до мережі. Першим трьом відвідувачам надавалась можливість пів години безкоштовно мандрувати електронним світом. І, звісно, я був серед них. Це було одне з найбільших технологічних відкриттів для провінційного хлопаки.

Про саму технологію знав ще в шкільні роки з часу появи відповідних статей в різноманітних молодіжних журналах. Але навіть уявити не міг, що колись зможу з дому мати електронний зв’язок з усим світом.

Згодом, під час навчання в університеті, ще кілька разів заходив мережу з потребою знайти матеріали для курсових. І цим мої відвідини віртуального світу обмежувались. Для студента це була не дешева забава, та й краще ж було випити пива із друзями ніж втикати в монітор.

Домашній інтернет в мій дім прийшов у 2008 році. Це був "Відкритий доступ" від Укртелеком - dial up по телефонній лінії. При цьому не треба було жодного письмового договору. Просто сидиш в інтернеті і платиш за годину користування. Ціну вже й не пам’ятаю. Здається щось близько 4 за годину.

Скільки ж ночей тоді було просиджено в очікуванні поки скачається пару пісень улюблених груп чи фотка Памели Андерсон із "Плейбою". Адже швидкість самої технології передбачала не більше 54 кілобіт на секунду. Завдяки тому, що на вулиці була відносно нова лінія і невеликій кількості абонентів, їх тоді було не більше сотні на усе містечко, мені все ж часто вдавалось витискати максимум від тої швидкості.

Наступний етап розвитку відбувся у 2009 році. В той час в нас став доступний новий укртелекомівський інтернет "ОГО!" на базі технології ADSL. По тій самій телефонній лінії можна було отримувати значно більшу швидкість ще й при цьому мати вільний телефон. Але довелось витратитись на новий модем-роутер, а вже через пів року розпочалась акція "модем за гривню".

Перший тариф "ОГО!" був аж 512 кілобіт на секунду за ціною близько 80 гривень на місяць. На ньому я пробув близько року. Потім відбувся перехід на швидкість 1 мегабіт, а ще через два роки зафіксувався на позначці 2 мегабіти.

З роками змінювались назви тарифів та потроху підвищувалась ціна. Хоч швидкість була та ж сама. І збільшувати її я не планував. Адже при тестуванні максималка, яку можна було витягнути із наявної магістралі, була лише 5 мегабіт. То ж не хотілось дарма переплачувати. Крім того, завдяки більш-менш хорошій лінії та знайомству серед телефоністів мав стабільний інтернет. Лише ping час від часу видавав шалені затримки, але то було не критично. Ну й ще було дві серйозні аварії, коли в усьому містечку кілька днів не було зв’язку. А так, зазвичай, всі проблеми вирішувались оперативно.

І от настав 2015 рік в "Укртелеком" з’явився серйозний конкурент. В мою провінцію занесло технологічну новинку - оптичний інтернет і його мережа швидко почала розростатися. Але було одне але. Таке задоволення коштувало дорого. Підключення приватного будинку вартувало аж тисячу гривень. Пізніше з’явилась акція - "Підключення за одну гривню", але при цьому були мутні умови. Слід було взяти найдорожчий тариф за 250 гривень та проплатити його на пів року вперед. Від такої пропозиції я відмовився.

А вже у 2016 році, на радість споживачам, конкуренція серед провайдерів ще зросла. Стала доступна технологія 3G від Life. І ті хто ще не був підключений до інтернету мали аж чотири варіанти - Укртелеком, новий оптичний інтернет, безпровідний від Інтертелеком, або 3G Life (а в кінці року ще й від Київстар). Але я все одно нічого не змінював. Фінансових можливостей, для купівлі нового обладнання та дорожчої оплати в нових провайдерів, у мене не було.

В кінці того ж таки 2016 року сталась іще одна цікава, неординарна подія. Місцеві хлопці вирішили самі собі стати провайдерами і роздавати людям недорогий оптичний інтернет. Було заявлено про безкоштовне підключення і доволі демократичні тарифи. Головною проблемою було те, що цим вони займались фактично на волонтерських засадах у свій вільний час. Ще й коштів на широкий розвиток ніхто не давав. Тому їхня мережа розростається дуже повільно. Ще й досі не на всіх вулицях є технічна можливість для підключення, а доступ для деяких сусідніх сіл залишається в далеких планах. У цьому випадку я вже задумався. Адже такі "смачні" умови в нашій місцевості ще ніхто не пропонував.

Настав 2020 рік і от на мою вулицю дійшли передові технології. Нарешті з’явилась технічна можливість підключитись до нового інтернету від місцевих. Ця очікувана подія трапилась зовсім нещодавно - першого грудня. Тобто вже 21 день я маю сучасний швидкісний інтернет з перспективою до значного збільшення швидкості.

Нині я обрав найдешевший тариф: до 10 мегабіт за сто гривень. В майбутньому планую перейти на 20 мегабіт. Такі показники вражають. Тепер торенти практично літають. Не потрібно ставити завантаження на ніч і годинами чекати поки завершиться скачування. Окрім того, перші 5 днів в якості пробного тестування було увімкнуто необмежену швидкість. І тут мене чекав шок. Середній показник тримався в межах 90-93 мегабіт, а пару раз вдалось піймати й цифру 100 мегабіт за секунду. Це дійсно був космос.

Вважаю такий перехід не лише вдалим, а ще й економічно вигідним. Нинішній єдиний тариф, що доступний на моїй лінії, під назвою "Вільний" від "Укртелеком" з обіцяною швидкістю до 20 мегабіт, а фактично в межах 5-8, коштував вже 180 гривень, а з першого січня ціна зросте аж до 220 гривень. А ще й зважаючи на обмеженість технології ADSL зміна її на оптику це реальний крок у перед.

А коли у вашому домі з’явився інтернет?

Скільки платите за інтернет тепер?