Багаті і бідні - це природньо
Привіт всім!
Це одна з моїх улюблених тем - захист капіталізму як природньої властивості людини, яка веде до найбільшої ефективності людства.
І в той же час ця тема дуже часто використовується політиками для маніпуляцій і обдурювання людей, в нашому суспільстві особливо, все ще враженому радянським вірусом. Тому мене "курвить" приблизно раз на тиждень, коли я бачу те чи інше висловлювання і я включаю свою внутрішню "вчительку" (адже класична освіта включає в себе можливість просто і зрозуміло пояснювати складні речі, на дослідження яких економісти витратили силу-силенну часу).
Ітак, чиста теорія проста. Мотивація. Рівноцінний розподіл добробуту демотивує кращу частину суспільства. Думаю, є дуже-дуже відомим експеримент, коли один з професорів американського університету пообіцяв своїм студентам комунізм... і середній бал групи, який вони отримають усі без винятку. В першому семестрі середній бал був близько чотирьох, якщо порівнювати з нашою системою оцінювання. В другому семестрі він вже був близько трьох, тому що ті студенти, які витягнули двієшників на чотвірку, були розчаровані своїм результатом і вирішили, що хай тепер інші вчаться для справедливості. Але зрозуміло, що не всім дано.
По-друге, це лінь. Поки у нас списи ламаються, чи запроваджувати базовий дохід для всього населення без винятку, економісти вже давно відповіли на це питання. Неможливо запроваджувати базовий дохід, поки у нас неавтоматизовані непрестижні роботи. Власне деякі спроби його запровадити вже аукнулись у сміттєвій проблемі (коли нема кому вивозити сміття). А у нас ще дуже багато таких робіт, які людству необхідні, і в той же час, вакансії по яким будуть заповнені, тільки якщо будуть бідні люди, або такі, що терміново потребують грошей. Я, доречі, прихильниця того, що за непрестижну роботу оплата має бути вищою, ніж за престижну :) ну бо є дуже багато престижних її різновидів, які люди роблять заради задоволення. Це одна з проблем ілюстраторської спільноти. Для багатьох це підробіток чи хобі, і вони суттєво демпінгують ринок. Хоча з іншого боку зазвичай вони відстають в техніці виконання.
Але мушу також додати, що ставлення до праці суттєво відрізняється в різних суспільствах, і якщо у нас все ще вважається престижним мати багато вільного часу і робити все, що захочеться, то для здорового зрілого суспільства нероба зазвичай є аутсайдером. Людина має прагнути вихвалятись досягненнями, успіхами, а не тим, що замість неї працюють інші. Ми з чоловіком домовились, що я буду сидіти вдома, коли я чітко зрозуміла, чим я буду вдома займатись. При цьому в планах я хочу нагрузити себе набагато більше.
По-третє, акумуляція коштів призводить до науково-технічного прогресу. У часи, коли капітал не мав можливості так швидко акумулюватись, ми досить таки неспішно розвивались. Наукою, доречі, тоді займався виключно вищий прошарок суспільства. Зараз науковець як професія існує трошки більше ста років, а до того лише шляхта і духовенство. Тобто люди, які жили за рахунок праці інших (але одиниці з них). Зараз варто ще додати великі витрати, яких потребує розвиток науки. Тим паче, що фундаментальна наука зазвичай навіть не дасть прибутку в результаті, і нею можна займатись тільки за рахунок меценатів. У нас вважається, що це має бути держава, але я раніше вже писала, що наука має зустрітись з споживачем своєї продукції і успішно конкурувати за споживача. А стан розвитку нашої економіки не припускає, що ми можемо спонсорувати фундаментальну науку в наш час, бо є нагальніші потреби.
Ну і по-четверте, багаті багатіють, бідні бідніють як природня властивість акумуляції грошей. Справа в тому, що якщо у бідного зростають доходи вдвічі, то він може, не змінюючи структуру своїх витрат, просто краще харчуватись і вдягатись. Якщо доходи зростають в сто-тисячу разів, то структура витрат обов'язково зміниться, і тому збільшується норма заощадження. А заощаджені гроші зазвичай інвестуються і реінвестуються, і таким чином багата людина просто не може запобігти тому, що вона буде ставати ще багатшою. Чи варто при цьому ділитись з бідними? Ні, не варто, тому що дивіться пункт перший і другий :)
PS Я при всьому вище написаному не є багатою поки що, хоча і планую розбагатіти, і маю на те життєвий план, який включає і бажаний спосіб життя для мене, і при цьому накопичення капіталу. Але через те, що я розумію, що навіть мій теперішній спосіб життя, достатньо для мене комфортний, був забезпечений наявністю століттями багатих людей, я постійно їх захищаю від "нищебродів". Доречі, типовий "нищеброд" в мережі - це чоловік працездатного віку, начайстіше у самому розквіті сил, який впевнений, що не він має реалізувати свої найкращі характеристики для власного збагачення і розвитку суспільства, а потрібно перерозподілити те, що вже заробив хтось інший. У моїй місцевій групі є пара таких, які час від часу прагнуть перерозподілювати доходи від природних ресурсів України. Я їм вже навіть порахувала, що це в залежності від розрахунку становить 40-120 гривень на місяць, і багатими їх абсолютно не зробить, але суттєво зменшить державний бюджет, що призведе до збільшення податків (відповідно від працюючих людей і бізнесменів), але... доходить як до жирафів. Через пару місяців вони знову згадують, що десь лежить багатство, на яке можна накласти руки.
Ех, хотілось ще пару курйозних випадків додати, але вже надто багато написано. Але ті ще два курйозних випадки, коли я зчепилась у захисті багатіїв, також були з чоловіками працездатного віку... (це не сексизм, я розумію, що це в тому числі особливість людей, що бездіяльно хитаються мережами).
Я теж палкий прихильник капіталізму.
Моя прихильність, мабуть, навіть дещо гіпертрофована. Я дещо ідеалізую капіталізм, і насправді далеко не всі підприємці ідеалісти. Хоча якщо брати в середньому по лікарні, то як на мене серед підприємців набагато більше ідеалістів, ніж серед інших верств населення.
Моє глибоке переконання, що справжній підприємець - це прагматичний ідеаліст. Ідеаліст - тому що доволі часто ціна, яку потрібно заплатити за реалізацію ідей набагато більша, аніж зароблені гроші. Прагматичний - тому що під час реалізації ідей доводиться зводити дебет з кредитом. Інакше ідея загине.
Так, настає професіональна деформація і все швидко оцінюється на input-output, але так життя стає ефективнішим. Сподіваюсь, що в нашій країні ідеалізація капіталізму стане трендом, бо нам потрібен цей період максимального залучення людей у розвиток економіки, через який успішні країни вже пройшли.
І я вважаю, що дуже б зарадило, якби бідність нарешті стала вадою, а не чеснотою. Бо поки що у нас через тяжке радянське минуле і, можливо, частково вплив православної етики люди вважають, що це ок, прожити все життя і при цьому не забезпечити себе на пенсії. І реально є дуже багато людей, які вважають, що якщо у людини є певний капітал, значить народ обікрав, бо звідки ж воно візьметься.
Я прекрасно розумію, наскільки люди не орієнтувались у просторі в 90-ті, але до мого покоління тих, хто в нульові вже працював, зовсім інші вимоги і час вже оговтатись і не вимагати нічого від держави чи суспільства, а самим забезпечувати себе і власне будувати бажану нами державу.